Легендарний актор Ален Делон, який помер 18 серпня 2024 року у віці 88 років в Україні бував двічі, а не один раз у 2011 році, як помилково написала зараз більшість українських видань. З усіх міст на початку лютого 2013 року він приїздив з творчим вечором…  у Донецьк. Тоді я там жив і проґавив можливість побачити ще живу легенду і одного з улюблених акторів. За це досі сумно.

Не сумно за те, що актор, чиї образи змінили те, як виглядає сучасне кіно і вплинули на всіх від Квентіна Тарантіно і Мадонни до Хідео Коджіми у 2022 році дуже сильно і гучно підтримав Україну в російсько-українській війні. Не дивно, бо ще в дитинстві Делон дізнався що таке війна та і молодість актора пройшла під егідою пострілів та вибухів.

Молодий ветеран

Для радянського і пострадянського глядача Ален Делон був уособленням французького розважального кіно, красенем і “Зорро”. Весь інший світ знав Делона як актора неймовірних масштабів, який легко “брав” дуже складні ролі з висоти значно більшого ніж у багатьох однолітків досвіду. Дитинство Алена Фаб’єна Моріса Марселя Делон припало на Другу світову війну, молодість — на Першу індокитайську війну (1946-1954), куди його мобілізували як морського піхотинця.

Повернувшись з війни Делон мав багато досвіду, але мало такого, який би згодився десь працювати. Злидні змушували його бути вантажником і офіціантом, а злочинний світ Парижу приглядався до вмінь юнака влучно стріляти в людей. Однак, на щастя, на подальшу долю вплинуло не стільки це, скільки ще 1949 року любительский фільм “Викрадення” (Le rapt). Аматорська робота знайомого його батька тривала менше хвилини, але стала першою появою на екрані легендарного актора, якому було на той момент 14 років.

Згадавши про неї, замість бандитизму Делон почав пробиватись у французький і американський бомонд. Після кінопроб його ледь не взяв до себе американський продюсер Девід О. Селзнік (за умови вивчення англійської мови), однак повнометражний дебют Делона стався все ж у Франції. Комедія Іва Аллеґре “Де диявол не впорається шліть жінку” (Quand la femme s’en mêle) 1957 року не дуже відома, однак для світового кіно дуже важлива. Адже з поради Аллеґре не намагатись нічого зображувати і просто жити в кадрі народився справжній майстер акторської справи.

Делон примудрявся жити в образах, які глядач споглядає навіть не намагаючись зрозуміти. Він  першим втілив на екрані радянського політичного вбивцю Рамона Меркадера у “Вбивстві Троцького” (The Assassination of Trotsky), що потребувало певної сміливості. А у 1960 році Делон став першим з багатьох відомих акторів хто зіграв персонажа романів Патріції Гайсміт Тома Ріплі в екранізації книги “Талановитий містер Ріплі”, яку переназвали “Під яскравим сонцем” (Plein soleil). Стрічка Рене Клемента стала початком цілого нового жанру французького кіно — “поляру”, французького кольорового нуару.

Littéralement moi

Чи не найбільш видатною роботою актора став культовий “Самурай” (Le samouraï) 1967 року. Улюблений фільм багатьох режисерів, цей нео-нуар змінив те, як знімали кіно і якими персонажами захоплювались цілі покоління. Мовчазний “самурай”, психологія і мотивація якого недосяжні більшості глядачів був змальований актором з себе: коли легендарний режисер Жан-П’єр Мельвіль запропонував цю роль Делону і прийшов обговорити її з актором, то побачив аскетичне житло де єдиним декором був самурайський меч.

Певною мірою мовчазний найманий вбивця Джеф Костелло у виконанні Делона став першим персонажем архетипу “literally me” — багато чоловіків хотіли б такими бути, але ніколи такими не стануть. І не лише тому, що фірмові костюми, капелюхи та плащі так гарно сиділи лише на обраних на кшталт Делона і Боґарта, а ще й тому, що з такого ментального стану живими не часто повертаються. У квітні 2024 року реставрований “Самурай” повернувся на екрани і вкотре довів свою вічну актуальність. Зробили чергове перевидання в цьому ж році також і Criterion Collection.

Paroles, paroles

За 1970-ті та 1980-ті Делон встиг впевнено встати на ноги у якості продюсера та сценариста, що дало можливість зніматись досить часто за бажанням, а не через необхідність. У 1972 році Делон встиг стати ще й співаком — достатньо було начитати всього кілька реплік для дуету з давньою знайомою Далідою і “Paroles, paroles” став одним з найвідоміших французьких шляґерів свого часу і загалом.

У 1990-ті актор перестав часто зніматись, зголошуючись на ролі лише якщо кликали деміурги на кшталт Жана-Люка Ґодара (фільм якого за участі Делона Nouvelle vague складався повністю з літературних цитат). Ще менше актор зголошувався на ролі у 2000-ні та 2010-ті, однак повністю акторство не полишав. Останньою роботою Делона в кіно стала стрічка 2019 року “Дисклеймер” (Toute ressemblance), де Делон вже звично грав самого себе в камео. Якимсь шедевром цей фільм не став, однак без нього останньою роллю Делона в кіно була б російська комедія 2012 року, тож цей варіант точно краще.

Хоч Делон і знімався в РФ один раз, у лютому 2022 року він сильно підтримав Україну під час повномасштабного російського вторгнення, різко засудив окупантів і сказав, що був би радий піти добровольцем, якби не поважний вік. Медіа-присутність Делона виросла в кілька разів з приводу російсько-української війни і існує думка, що суттєвої французької підтримки ми б не дочекались, якби не ця постійна увага з його сторони. У 2022 році Делон брав інтерв’ю у президента України Володимира Зеленського для французького каналу TV5MONDE для авдиторії в 400 мільйонів глядачів.

Замість евтаназії — підтримка України

У 2019 році стан здоров’я Делона різко погіршувався через інсульт. Складається враження, що підтримка України стала для Делона в останні роки чимось, для чого варто було жити, бо актор неодноразово казав, що є прихильником евтаназії і радше піде з життя на власних умовах, ніж повільно доживатиме віку. Це була одна з причин, чому останні кілька десятиліть Делон жив не стільки у Франції, скільки у Швейцарії (громадянином якої був з 1999 року), де позбавлення життя за згодою з медиками легалізоване.

У квітні 2024 року Делона було нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеню “За вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі”.

Я є ніщо інше, як випадок. Я потрапив на орбіту і був вимушений там залишитись. Несподівано, на тебе чипляють ярлик і тепер ти — Делон.

— казав про себе актор у відомому інтерв’ю. Що ж, добре, що такий випадок був. Унікальний випадок.